Навіщо потрібні філософи?



Мене часто питають: “Навіщо країні філософи чи історики? Вони не виготовляють матеріальних благ, не допомагають людям як от лікарі чи психологи. Користі від них ніякої”.
По-перше, будь-які ідеї, є частиною культури, а значить служать адаптації людини до навколишнього середовища. Звісно цю їхню функцію не так помітно, як у випадку зі знаряддями праці, продуктами харчування, ліками чи іншими матеріальними речами, але вона є.
Ще в ХІХ ст. Бронислав Маліновський довів, що в культурі не існує безглуздих елементів.
Тепер щодо філософів. В тому ж ХІХ ст. Карл Маркс довів, що зміни в соціальній, політичній, культурній сферах спричиняються розвитком виробничих сил. Втім, приклад вчення соціалізму, до якого доклався і Маркс, є прикладом того, що не лише економіка формує людське життя, а й ідеї. Я переконаний, що якби не думки, висловлені Робертом Оуеном, Анрі Сен-Сімоном, Шарлем Фур’є не було б встановлено соціалістичні режими в понад 20 країнах світу впродовж ХХ ст.
Тепер інший філософ - Фрідріх Ніцше. Інтепретована на свій лад, його філософія стала частиною ідеології нацизму. Перекручуючі його ідеї і в такий спосіб закриваючи обличчя його маскою, нацисти виправдовували війну, антисемітизм, ідею панування “надлюдей” тощо.
Як бачимо, філософія відіграє значну роль у формуванні колективної свідомості, а значить впливає на поведінку суспільства. Ці дії можуть бути як конструктивними, так і деструктивними, залежно від ідеї, які панують навколо.